Хімія та біологія
Медицина

Епідемічний паротит — інфекційна хвороба

Автор: Обіход Д. С., слухач МАН України
Педагогічний керівник: Литвиненко Віра Валентинівна
Надруковано в Альманасі XV Всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих вчених «Молодь: освіта, наука, духовність», організованої за сприяння Міністерства освіти і науки України, Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених, Всеукраїнської молодіжної громадської організації студентів-інвалідів «Гаудеамус»

Епідемічний паротит або паротитна хвороба, свинка, завушниця — гостра інфекційна хвороба, вірусної етіології, що характеризується системним ураженням слинних залоз, переважно біля вушних, а також інколи підшлункової й статевих залоз та центральної нервової системи. Захворювання спостерігається як у дітей, так і у дорослих. Поширюється повітряно-крапельним шляхом. У народі називається «свинка». І це не дивно, бо обличчя дитини під час хвороби стає круглим, як у поросятка. Це також одна з найпоширеніших інфекцій серед підлітків.

Вірус із роду Paramixoviridal, в якому є РНК, володіє гемагглютинуючою, нейрамінідазною й гемолітичною активністю.

Єдиним джерелом збудника інфекції за епідемічного паротиту є хвора людина. Інфекція передається через повітря, заражене крапельками слини, але на близьку відстань, бо збудник епідемічного паротиту в зовнішньому середовищі швидко гине.

Захворювання на епідемічний паротит найчастіше спостерігається взимку, а також навесні, інколи влітку. Перенесене захворювання (це стосується й безсимптомної інфекції) залишає після себе стійкий імунітет — в організмі утворюється вірусонейтралізуючі антитіла.

Всі відомі штами вірусу епідемічного паротиту належать до одного антигенного типу, що сприяє створенню ефективної паротитної вакцини.

Ураження навколовушних слинних залоз — перша і характерна ознака хвороби. З’являється припухлість та біль в області навколовушних залоз спочатку з одного, потім — з іншого боку. У процес можуть залучатися й інші слинні залози — субмаксилярні і під’язикові. Область збільшеної залози болюча при пальпації, м’якувато-тістоподібної консистенції. Біль особливо виражений в деяких точках: попереду і позаду мочки вуха (симптом Філатова) і в області соскоподібного відростка. Діагностичне значення має симптом Мурсу — гіперемія, запальна реакція слизової оболонки в області вивідної протоки ураженої привушної залози. Можливі гіперемія і набряклість мигдалин.

Припухлість може поширюватися на шию, шкіра стає напруженою, лисніє, гіперемії немає. Хворих турбує болючість при жуванні. У деяких випадках настає рефлекторний тризм, який перешкоджає розмові і прийому їжі. При односторонньому ураженні слинних залоз хворий нерідко нахиляє голову в бік ураженої залози. Збільшення слинної залози швидко прогресує і досягає максимуму протягом 3 днів.

При ускладненнях можливий розвиток менінгіту, менінгоенцефаліту, орхіту, гострого панкреатиту, артриту, міокардиту та ін.

Специфічного лікування немає, неускладнений епідемічний паротит лікують вдома, госпіталізація показана тільки у випадках важких ускладнень.

Найголовнішим при лікуванні є дотримання постільного режиму протягом 10 днів. Рекомендується вживати у їжу рідини у вигляді соків, мінеральної води, чаю. Їжа повинна бути рідкою або напіврідкою, молочно-рослинною.

Єдиним надійним засобом запобігання захворювання у дитини та можливих ускладнень є щеплення проти цієї інфекції живою паротитною вакциною. Вона проводиться у віці 18 місяців у медично-профілактичних закладах. В Україні вакцинувати проти паротиту почали у 1983 році, ревакцинацію запровадили з 1996 року.