Хімія та біологія
Медицина

Пієлонефрит людини

Автор: Терех Д. О., слухач МАН України
Педагогічний керівник: Литвиненко Віра Валентинівна
Участь та відзнаки:
  • Районний конкурс МАН: ІІІ місце
Надруковано в Альманасі XV Всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих вчених «Молодь: освіта, наука, духовність», організованої за сприяння Міністерства освіти і науки України, Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених, Всеукраїнської молодіжної громадської організації студентів-інвалідів «Гаудеамус»

Пієлонефрит — це найбільш поширене інфекційно-запальне захворювання нирок. На це захворювання страждають:
– діти до 6 років, що пов’язано з анатомічною будовою сечовивідних шляхів і несформованим імунітетом;
– вагітні жінки, у яких виникнення пієлонефриту пов’язано з ослабленим імунітетом і зниженням тонусу сечовивідних м’язів
– чоловіки після 60 років, у яких є простатит, аденома передміхурової залози.

Класифікують пієлонефрит за шляхами проникнення інфекції та за течією хвороби.

Найбільш поширений гострий та хронічний пієлонефрит, поділяють на первинний і вторинний.

Більше 90% випадків пієлонефриту викликані кишковою паличкою — бактерією, що розмножується в кишківнику і проникає в уретру з ануса під час дефекації.

Спектр ускладнень: абсцес нирки, некроз сосочків нирки, піонефроз і бактеріотоксичний шок;

Лікування проводиться під наглядом лікаря після ретельного огляду пацієнта.

Застосування профілактичних заходів дозволить уникнути серйозного інфекційно-запального процесу ниркової тканини, чашковомискової системи і канальців нирок.

Краще утримуватися від вживання солоних та жирних харчів і не допускати переохолоджень організму.

Для хворих на пієлонефрит бажано вживати не менше двох літрів води.

Жінки хворіють на пієлонефрит в 4–5 разів частіше за чоловіків.

У дитинстві пієлонефрит розвивається приблизно у 3% дівчаток і 1% хлопчиків. Пієлонефритом страждають 7–10% населення молодого і середнього віку, 15–23% осіб похилого та старечого віку, інфекція сечових шляхів становить 40% всіх внутрішньо-лікарняних інфекцій і має 3 вікових піки: раннє дитинство — у дівчаток захворюваність більше в 8 разів, репродуктивний вік — переважають жінки — пієлонефрити «медового місяця», дефлораційні цистити, пієлонефрити вагітних; літніх і старечого віку. Частота безсимптомного бактеріоносійства у літніх досягає 40–50%.

Гострий пієлонефрит становить 10–15% всіх захворювань нирок. Залежно від морфологічної картини розрізняють дві стадії гострого пієлонефриту: серозне і гнійне запалення. Гнійні форми пієлонефриту розвиваються у 25–30% хворих. З усіх хвороб нирок гострий пієлонефрит становить 14%, з їх числа гнійні форми цього захворювання розвиваються у кожного третього.

Коли пієлонефрит загострився, важливо повністю вилікувати його і не допустити розвитку його хронічної форми. Для цього профільні фахівці настійно рекомендують не переривати курс лікування і до кінця приймати призначені антибактеріальні препарати. Якщо припинити прийом медикаментів раніше терміну, то ризик розвитку хронічної форми збільшиться. Крім цього, всім пацієнтам без винятку, які перенесли гостру фазу пієлонефриту, необхідно перебувати на диспансерному обліку протягом року.