Педагогічний керівник:
- Районний конкурс МАН: ІІ місце
Поліомієліт (від грец. πολιός — сірий і µυελός — спинний мозок) — дитячий спинномозковий параліч, гостре, високо контагіозне інфекційне захворювання, зумовлене ураженням сірої речовини спинного мозку поліовірусом і характеризується переважно патологією нервової системи. В основному протікає у безсимптомній або стертій формі. Іноді трапляється так, що поліовірус проникає в ЦНС, розмножується в мотонейронах, що призводить до їх загибелі, необернених парезів або паралічів м’язів. Збудник поліомієліту (Рoliovirus hominis) етіологічно належить до групи пікорнавірусів родини ентеровірусів (кишкових вірусів) та існує у вигляді 3 незалежних типів (I, II і III). Вперше в 1949 р. Д. Ендерс разом з Т. Веллером та Ф. Роббінсом змогли культивувати вірус поліомієліту на культурі клітини, отримані з клітин нирки мавпи, за що в 1954 р. отримали Нобелівську премію. Розміри вірусу — 8—12 нм, містить РНК. I і III типи поліомієліту патогенні для людей і мавп, а II тип — також для деяких гризунів. Швидко інактивується при кип’ятінні, автоклавуванні, ультрафіолетовому опроміненні, гине через 30 хвилин при нагріванні до 50 °С, але звичайні дезінфікуючі засоби малоефективні. Вірус поліомієліту зберігається 100 днів у воді, до 3 місяців — у молоці, до 6 місяців — у випорожненнях хворого.
Вірус дуже рідко виявляють у спинномозковій рідині, в крові — тільки в інкубаційний період, в змивах з глотки — в перші 10 днів. Інкубаційний період, тобто час, коли людина вже заразилася, але хвороба ще не проявила себе ніякими симптомами, при цьому захворюванні — 2-35 днів (в середньому 1-2 тижні). Далі розвиваються симптоми, в залежності від яких говорять про ті чи інші форми поліомієліту. Лікування поліомієліту проводиться в умовах інфекційного стаціонару. Хворому призначається постільний режим, так як будь-які активні рухи збільшують шанс розвитку паралітичних форм. При цьому важливо забезпечити таке положення хворого в ліжку, щоб у його м’язах, а також м’язах- антагоністах, розвинулися контрактури.
Головну роль у профілактиці поліомієліту відіграє вакцинація. Специфічну профілактику поліомієліту здійснюють за допомогою вакцин Солка і Себіна. Існує два типи вакцин: інактивована Солка (підвищена імуногенність для підшкірного введення) і жива пероральна вакцина Себіна (для прийому всередину). До складу вакцин разом з імуногенними компонентами входять неоміцин, стрептоміцин та поліміксин. Ці препарати не дозволяють рости бактеріям. Обидві вакцини можуть бути як 3-х валентні, так і моновалентні. Для планової вакцинопрофілактики використовують тривалентні вакцини. Моновалентну вакцину рекомендовано застосовувати в умовах епідеміологічного спалаху, який спричинює якийсь один з трьох типів вірусів.
Менше 50% українських дітей у віці до 1 року повністю вакциновані від поліомієліту . Для попередження спалаху поліомієліту потрібно вакцинувати щонайменше 95% дітей. Це означає, що діти мають отримати три ревакцинації протягом першого року життя.
Україна є однією із 11 країн з «червоного» переліку, які мають високий ризик спалаху поліомієліту. Іншими є Ємен, Центральноафриканська Республіка, Уганда, Сирія, Ліван, Йорданія, Південний Судан, Судан, Ірак, Малі.
Фактори, що сприяють виникнення поліомієліту:
- порушення санітарно-гігієнічного режиму в дитячих установах, місцях проживання дітей;
- імунодефіцитний стан;
- часті захворювання дитини іншими хворобами ( більше 4 разів на рік );
- вік дитини — до 7 років (хворіють від 79 до 90% даного віку).
Сезонні спалахи поліомієліту бувають у літньо-осінні місяці. Більшість захворювань пов’язано з вірусом типу I. Вакцинація є основним інструментом у запобіганні поширенню інфекційної хвороби. ВООЗ та ЮНІСЕФ в Україні сприятимуть Міністерству охорони здоров’я України в питаннях забезпечення вакцинами. На думку фахівців МОЗ України, епідемічна ситуація щодо інфекцій, які можна попередити засобами імунопрофілактики в Україні залишається керованою. З поміж того, показники охоплення щепленнями проти поліомієліту дитячого населення протягом 2010–2013 років, на жаль, зменшилися та становлять від 55,1% до 87,1%, що значно нижче рекомендованих ВООЗ показників. Це пов’язано, в першу чергу, з недофінансуванням Загальнодержавної програми імунопрофілактики впродовж 4 років, яке склало близько 400 млн грн. А на 2014 рік виділено лише 286 млн грн., що становить 58,4% від потреби.
Рівень охоплення вакцинації в Україні на 2014 рік є найнижчим за останні 20 років. Менше половини дітей повністю вакциновані проти поліомієліту та нестабільна ситуація у країні знижує рівень охоплення навіть більше. ЮНІСЕФ закликає українську владу прийняти термінові заходи для попередження спалаху поліомієліту в країні. Поліомієліт здатний дуже швидко поширитися, часто безсимптомно. У 1 з 200 захворілих на поліомієліт розвивається невиліковний параліч, отже навіть одна дитина з діагнозом поліомієліту це вже спалах. У першу чергу поліомієліт загрожує країнам з великою кількістю невакцинованих дітей, як в Україні. Проте, конкретні зусилля можуть знизити ризик поліомієліту, але діяти потрібно вже зараз.