Педагогічний керівник:
Карцинома (грец. carcinos; лат. cancer — рак, краб; лат. оma — пухлина), також рак — злоякісна пухлина з епітеліальної тканини. Походження терміну пов’язане, ймовірно, з тим, що найдоступніші для спостереження форми захворювання — раку молочної залози, раку шкіри — часто проростають в навколишні тканини, форми їх проростів нагадують клешні рака. У багатьох країнах даним терміном позначають будь-які злоякісні пухлини незалежно від їх тканинного походження і будови.
Загальною характеристикою злоякісних пухлин є їх виражений тканинний атипізм (тобто втрата клітинами здатності до диференціювання із порушенням структури тканини, з якої розвивається пухлина).
Розрізняють наступні види раку: шлунку, легень, печінки, підшлункової залози, нирок, щитоподібної залози, яєчників, шийки матки, молочної залози, сечового міхура, простати, губи, товстої кишки, шкіри та легенів. В сучасній медицині відома велика кількість факторів, здатних запустити механізми канцерогенезу.
Речовини або фактори навколишнього середовища, що викликають захворювання називають канцерогенами. В цілому впливаючи на клітину, канцерогени викликають певні порушення її структури і функції (особливо ДНК), що називається ініціацією. Будова карциноми в значній мірі залежить від структурно-функціональних особливостей клітин органів, з яких вона розвинулася. Карциноми класифікуються за системою TNM (Tumor Nodulus Metastasis). Дана класифікація використовує числове позначення різних категорій на позначення поширення пухлини, а також наявності або відсутності локальних та віддалених метастаз. Симптоматика раку залежить головним чином від місця розташування пухлини, від темпів її зростання та наявності метастазів. Найчастішими ознаками є: зміна шкірних покривів на обмеженій ділянці у вигляді зростаючої припухлості, оточеної каймою гіперемії.
Своєчасне звернення до лікаря, ретельний збір анамнезу, проведення уважного огляду пацієнта часто сприяють виявленню раку на ранніх стадіях, тоді хвороба піддається лікуванню. Сучасні методи діагностики: ультразвуковий метод та променеві (комп’ютерна томографія (КТ), конвенційна рентгенодіагностика, сцинтиграфія). Для підтвердження діагнозу обов’язково виконують різні види біопсій: пункційна біопсія та відкрита біопсія. Прогноз розвитку виявленого раку залежить від своєчасного виявлення пухлини, її локалізації, стадії розвитку і т. д. Виявлення раку на ранніх стадіях розвитку, як правило, веде до повного одужання хворого під дією адекватного лікування. Наявність віддалених метастазів, як правило, визначає несприятливий прогноз. Лікування раку залежить від типу пухлини, її локалізації, будови, стадії захворювання згідно з класифікацією TNM. Розрізняють такі типи лікування: хірургічне видалення пухлини, променеву терапію, хіміотерапію, генну терапію, нейтрон-захватну терапію та імунотерапію. Тепер найвдаліші результати лікування раку спостерігають при використанні комбінованих методів лікування (хірургічного, променевого та хіміотерапевтичного). При лікуванні лейкемії та лімфоми досить ефективною є трансплантація кісткового мозку та стовбурових клітин периферійної крові, оскільки це дозволяє використовувати дуже великі дози радіації. Також хворим, що проходять лікування хімічною терапією від раку, призначають імуноглобулін — речовину, яку отримують із плазми крові здорової людини.
Статистика говорить про те, що за останні 100 років за рівнем захворюваності та смертності в світі, онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи. За даними ВООЗ, щороку хворіють 10 млн. чоловік. Як стверджує ВООЗ, смертність від раку до 2030 року зросте на 45%, в порівнянні з 2007 роком. Україна на другому місці в Європі за темпами поширення раку.