Отримання католіту і аноліту та їх дослідження на щепах кімнатних рослин

Автор: Германюк О. С., кандидат у дійсні члени МАН України
Педагогічний керівник:
Участь та відзнаки:
  • Районний конкурс МАН: ІІ місце
Надруковано в Альманасі ХIV Всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих вчених «Молодь: освіта, наука, духовність», організованої за сприяння Міністерства освіти і науки України, Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених, Всеукраїнської молодіжної громадської організації студентів-інвалідів «Гаудеамус»

Фізико-хімічні властивості води вельми численні, тому вона може чинити найрізноманітніші впливи на рослинний і тваринний світ: в одних випадках вона приносить життєву енергію організмам, а в інших забирає. Жива вода міститься в гірських річках (особливо тих, що утворюються від танення льодовиків), водоспадах, також це дощова вода, особливо під час грози (зрозуміло. якщо дощ не кислотний). Така вода корисна для здоров’я і дає довголіття. Мертва вода — це вода у всіх стоячих водоймах (болотах, стоячих озерах та криницях).

Щоб отримати живу і мертву воду зовсім не обов’язково шукати її природні джерела — гірські річки чи болота. Така вода може бути отримана за допомогою електролізу звичайної води (активована вода). Сучасною наукою доведено, що жива вода (католіт), яка у процесі електролізу отримує негативний потенціал, володіє досить високими регенеруючими та імуностимулюючими властивостями, необхідними при лікуванні багатьох захворювань. Мертву воду, отриману в процесі електролізу, також називають анолітом, адже вона накопичується біля позитивного електрода — анода.

Проводячи наші дослідження, ми отримували активовану воду шляхом електролізу. Для цього взяли 2 паралельні електроди з нержавіючої сталі і мішок із щільної полотняної тканини. Прилаштували пристрій у банку із нефільтрованою водопровідною водою, попередньо помістивши електрод із позитивним зарядом у полотняний мішок. Підключили апарат до електромережі, викликавши процес розгонки води електричним струмом. В результаті отримали аноліт із рН=4 і католіт із рН=10.

За нашими спостереженнями, за різної тривалості електролізу, кислотність отриманих фракцій води зберігалася. Було використано гілки герані та роіциссуса приблизно однакового розміру і з рівною кількістю листків. У якості контролю використовували водопровідну воду із рН = 6,5.Кислотність вимірювали за допомогою універсальних індикаторних папірців рН 0-12.Роіциссус надає перевагу ґрунту з кислотністю рН=6. Більшість гераней добре ростуть на слабокислих і нейтральних ґрунтах. Дослід проводився як у скляному, так і у пластиковому посуді. В скляному посуді корінці росли швидше, ніж у пластиковому. Найперші з’явилися корінці у щеп герані у скляному посуді з католітом. У водопровідній воді у рослин почали відпадати листки, корені формувалися повільно і у меншій кількості, а в аноліті рослини корені зазнали часткового гниття та були слаборозвинені. Роіциссус у католіті мав корені із максимальною довжиною 6 см, у водопровідній воді — 2 см, а в аноліті корені взагалі були відсутні протягом всього досліду, а згодом рослина загинула. Пагони рослин висаджували в однакові вазони, продовжуючи поливати їх відповідними фракціями води. Герань, вирощувана у католіті, мала найбільшу кількість листків і розцвіла, у водопровідній воді рослина була меншою за розміром, а в аноліті показники формування не змінювались. Найпрогресивніший розвиток ріоциссуса відбувався в католіті (7 листків), у водопровідній воді — 4, а щепа, поміщена в аноліті, наприкінці досліду загинула.

Отже, католіт і аноліт при правильному використанні можуть підвищити рівень родючості рослин, прискорити їх розвиток.