Віртуальна літературна екскурсія до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України
Незважаючи на світові зусилля по боротьбі з коронавірусом, карантин в Україні продовжується, і тому ми знову мандруємо віртуально… Сьогодні відвідаємо відомий в колах спеціалістів архівів, але маловідомий серед учнівської і педагогічної громадcкості країни, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ), який очолює Олена Валеріївна Чижова, що люб’язно надала можливість побувати в архіві-музеї ще в жовтні 2018 року (рис. 1).
Рис. 1. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України [httpprostir.museum].
У планах також була зустріч із сином Михайла Стельмаха, Дмитром, який написав дуже цікаву книгу спогадів «Скелети в письменницьких шафах». В архіві-музеї, крім багатого архівного фонду, є меморіальні кабінети – Олександра Довженка, Миколи Глущенка, Платона Майбороди, Андрія Малишка та Михайла Стельмаха. В обухівському районі Київської області знаходиться відділ архіву-музею – «Літературно-мистецькі Плюти». Тож екскурсія планувалась на славу, але сталось не так, як гадалось. Карантинний період охопив і квітень…
Що ж, здійснимо мандрівку у світ літератури і мистецтва. В архіві-музеї зберігаються документи як установ і організацій мистецького напряму загальнодержавного значення, так і документи особового походження діячів літератури, образотворчого мистецтва, архітектури, кіно, театру.
Архів-музей розташовано в будинку Софійської бурси, який входить до комплексу споруд Національного заповідника «Софія Київська». Створений 4 травня 1966 року, як багатопрофільна установа (архів, музей, бібліотека).
Тут зберігаються речі Михайла Панасовича Стельмаха (1912-1983), знаного українського письменника, дійсного академіка АН УРСР (1978): його рукописи романів і повістей: «На нашій землі» (1949), «Велика рідня» (1950), «Над Черемошем» (1952), «Гуси-лебеді летять» (1965), «Щедрий вечір» (1966) та ін., а також 118 віршів, 51 стаття, 7 казок, 22 виступи, 8 заміток та виписок.
У меморіальному кабінеті М. П. Стельмаха знаходяться 63 музейні предмети, передані Стельмах Л. А. Наприклад, цікавий предмет рибальського реманенту, таріль дерев’яна і керамічна, книжкові шафи, стіл письмовий ін. меблі, вишита сорочка Стельмаха, вишитий рушник, тощо (рис. 2).
Рис. 2. Михайло Стельмах із сином Ярославом у своєму кабінеті [vsiknygy.net.ua]
Цікавою може виявитися зустріч з молодшим сином Михайла Стельмаха, Дмитром, з книгою «Скелети в письменницьких шафах» (Київ: Либідь, 2013). Він зростав серед письменників і їхніх дітей у будинку № 2 на вулиці Михайла Коцюбинського (колишня Тимофіївська), а з 1965 року у відомому будинку Роліт. До війни це був найвищий житловий будинок у Києві (рис. 3).
Рис. 3. Житловий будинок Роліт [wikimapia.org].
Дмитро Михайлович навчався у середній школі № 92 імені І. Я. Франка, на вулиці Богдана Хмельницького, 11 (в минулому Леніна, 9), в приміщенні колишньої Колегії Павла Галагана. Юні кияни неодноразово бували біля цього будинку і чули розповідь про відомого мецената Григорія Галагана та капличку гімназії, де вінчався Іван Франко. Нині в її приміщенні розмістився Національний музей літератури України.
За спогадами Дмитра Стельмаха в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України меморіальний кабінет Михайла Стельмаха виконано чудово – усе там нагадує батьків кабінет в Ірпені. По смерті матері Лесі Анатоліївни (дружини М. Стельмаха) донька Марта розпродала меблі й речі з квартири відомого письменника, і планам створення меморіального музею Стельмаха в будинку Роліт настав кінець.
У селі Дяківці на Вінниччині 1989 року відкрито літературно-меморіальний комплекс Михайла Стельмаха. Свого часу він віддав Ленінську премію, отриману в 1961 році, що передбачала грошову винагороду – 10 000 карбованців, на будівництво нової школи у своєму рідному селі.
Раджу гуртківцям прочитати книги:
Михайло Стельмах «Гуси-лебеді летять», «Щедрий вечір».
Ярослав Стельмах «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера».
Дмитро Стельмах «Скелети в письменницьких шафах».
Василь Стус «Листи до сина»; перегляд документального фільму «Василь Стус. Повернення. Реквієм».
З вами був невтомний мандрівник-краєзнавець
Володимир Яценко iatsenko_v@ukr.net
Пишіть – зустрінемось!