«Дорога в тисячу миль починається з одного маленького крока» (Лао Цзи, древньокитайский філософ)
Знайомтесь: вихованці народного художнього колективу хореографічного ансамблю «Волошки» – Катя Дацюк і Костя Карякін. Керівник ансамблю відмінник освіти України Полева Олена Анатоліївна.
Катя займається танцями у «Волошках» вже понад 11 років, Костя – 4 роки. Зараз вони навчаються в Академії мистецтв ім. П. Чубинського і продовжують танцювати у «Волошках».
— А чому обрали саме цей гурток?
Каті дуже подобались танці і вона попросила маму записати її саме сюди.
Костя разом з батьками шукав для себе якесь цікаве заняття, і вони прийшли до ЦПР саме в той день, коли в залі займалися «Волошки» – так цікаву справу було знайдено!
— В будь-якій справі ми прагнемо досягти успіху, а хто і що допомагає нам на цьому шляху?
КАТЯ: «Насамперед Олена Анатоліївна. Вона прокладала шлях до мети увесь час. Ну і я сама: це не тільки талант, але величезна праця, як кажуть: «Талант помножений на працю».
КОСТЯ: «Мій педагог Олена Анатоліївна, батьки, прагнення до мети, концерти, на яких можна проявити себе».
— Коли займаєшся улюбленою справою, знаходячись в колективі однодумців, можна багато чому навчитися (і не тільки танцям), знайти друзів.
КАТЯ: «Ансамбль – це колективна робота. Я навчилась взаємодіяти з іншими, працювати в парах, слухати та швидко запам’ятовувати. Ще навчилась планувати правильно час, розвилась творча уява, та лідерські якості».
КОСТЯ: «Навчився конструктивніше взаємодіяти з людьми, працювати в парах, і посміхатися в танцях від вуха до вуха!».
— А ще, раптом помічаєш, що поступово змінюєшся сам.
КАТЯ: «Так, змінилось багато чого: з’явилась витримка, вміння стримувати себе, або навпаки викидати багато емоцій, я відчуваю впевненість, завжди є радісне відчуття, що ти не просто сидиш вдома і нічого не робиш з того, що ти вмієш і можеш».
КОСТЯ: «Завдяки танцям, я став менш сором’язливий, став стійкішим, і більш відповідальним».
— Буває так, що улюблене заняття захоплює так, що ти вже не в змозі його полишити і ти розумієш, що це може стати твоєю професією. Так і сталося з нашими героями. І тепер, не полишаючи занять в «Волошках», Катя і Костя навчаються в Академії мистецтв ім. П. Чубинського.
КАТЯ: «Я обрала цю професію, тому що я без танців не можу спокійно їсти, пити, спати, ЖИТИ! Я не уявляю життя без танців. «Волошки» – мій другий дім, Олена Анатоліївна – моя друга мама. Більшу частину життя я провела в залі і на сцені. Коли всі святкували якісь свята, дні народження, я була в залі, я не могла після 11 років в «Волошках», просто сидіти вдома! Батьки мене не завжди підтримували, але я не буду працювати там, де не хочу. Я не буду артисткою, буду вчити дітей танцювати, відкрию гурток. А взагалі – народні танці – це душа України, музика з гопака тече в кожному з нас, і в кожному чоловіку є козак, а в кожній жінці – тендітна українська врода».
КОСТЯ: «Перший педагог сказав, що у мене є гарні дані, і після того, як я пішов у школу Вірського, зрозумів, що це моє. Важливу роль зіграла підтримка батьків, бо спочатку було важко майже кожен день танцювати по декілька годин. На зараз, ходжу залюбки, із задоволенням. І, якби не базові знання у «Волошках», то нічого б не було!».
— Гадаю, що нашим героям є що порадити тим, хто обирає свою професію.
КАТЯ: «Я раджу не гадати, не знаєш куди вступити – ПРОБУЙ! Поки сам з себе не почнеш – нічого не буде, все залежить від твоїх зусиль і старань. Ніколи не робіть поспішних висновків, більше думайте, та пробуйте!».
КОСТЯ: «Знайти те, що ближче до серця, пробувати різні сфери, якщо десь сподобалось, ставити собі цілі, та досягати їх. Якщо є можливість десь проявити себе, треба скористатися цією нагодою. У вільний час вдосконалювати себе, якщо щось не зрозуміло – питати у свого вчителя. На початку завжди тяжко, цей час треба перебороти. А якщо вже почав –треба йти до кінця!».
Дякуємо Каті і Кості, хай їх історії і надалі будуть успішні!
Підготувала методист Т. Велединська
