«Сонечко» – це підтримка, гарний настрій і багато чудових спогадів» – так вважає Зосименко Уляна.
Про Уляну Зосименко та Марію Плахотну – вихованок народного художнього колективу хореографічного ансамблю «Сонечко» (керівники гуртка – відмінник освіти В. І. Городецька та С. Л. Городецька) наші історії.
УЛЯНІ ЗОСИМЕНКО 12 років, займається в гуртку з 5 років. Ось що вона розповідає: Колектив «Сонечко» я побачила на концерті і одразу попросила батьків записати мене саме в цей гурток. Спочатку було дуже складно, особливо розтяжка, але згодом стало легше. Треба приділяти більше уваги тому, що не виходить, прикладати своє старання, слухати викладачів – вони завжди допоможуть. А на концертах нам завжди допомагають батьки, та і ми підтримуємо один одного. Без цього було б складніше. Взагалі, мій погляд на заняття танцями з часом змінився. Тепер я розумію, що будь які танці – це великий і тяжкий труд. Але танці надихають! От, наприклад, мій улюблений танець «Вітамін Д» заряджає енергією і дає гарний настрій! В майбутньому я хочу стати хореографом і мене на це надихнули наші викладачі.
А ось, що розповіла МАША ПЛАХОТНА: мені 14 років, у гуртку займаюся з 6 років. Обрала цей гурток, бо дуже були цікаві фото з концертів! До того ж хотіла займатися саме класичним танцем. На початку, коли я тільки прийшла, було складно все, бо такого майже не бачила і не знала: рухи, вправи, їх назви. Повторювати їх було для мене майже неможливо! Але з часом все почало ставати на свої місця, і тепер я можу багато чого робити, що спочатку зовсім не виходило. Але і зараз іноді буває, що щось не виходить одразу. Потрібно просто в себе повірити! І, коли щось не виходить, не треба опускати руки. Треба тренуватися і тренуватися. Ніколи не вийде все з першого разу. Треба вірити, що ти можеш це зробити!
У колективі кожний один одному допомагає, підтримує. Наші керівники нам дуже допомагають. Танці – це колективна робота, тому кожен сам не працює, є хоч одна людина яка буде підтримувати тебе, а ти її також.
За ці роки в гуртку, я змінилася дуже сильно. Я стала більш відкритою, ніж раніше. Ставлення до людей стало іншим. Також раніше мені класичний танець не дуже подобався, але зараз він мені надто подобається, навіть почала дивитися уривки з балетів «Дон Кіхот» та інші. Тепер мені, більш за все подобається класичний станок, найбільш улюблена вправа – адажіо, вона повільна та красива. А мій улюблений танок– «Тримай мене» і ще «Фонтан».
Думаю, що в майбутньому може бути інша професія, але танці залишаться як хобі, я не хочу закидувати танці в шухляду, яку я ніколи не дістану.
А «Сонечко» – це колектив, в якому можна відчути себе як у родині, для нас він став як другий дім. Тут можна багато чого навчитися. І таких колективів мало.
Дякуємо Уляні і Маші за цікаві розповіді та бажаємо подальших успіхів.
Методист Тетяна Велединська